Зрештою, джобконсультант мене дістав і я написала на нього скаргу. Де в одному реченні вказала чотири страшних для Європи слова “приниження, гідність, булінг і права людини”.
Боже, я ж йому говорила: “Я хороша журналістка”. (Чого б це мені було не повірити?).
Причому скарга написана англійською. Хоч він казав, що я її не знаю.
Моя скарга – це не були суцільні емоції. Це був послідовний виклад конфлікту.
Кілька ключових позицій:
- Мені постійно говорили, що я не впораюся сама, що бракує англійської мови, що “забудь про все, що було до того”, і твій максимум – це прибирання. А пакування коробок – це взагалі тобі круто пощастило, скажи спасибі, що ця компанія для українців створила лакшері умови. Постійне повторювання. Як мантру. При особистих зустрічах, телефоном, в смс. Слухайте – можна і повірити.
- Коли я знайшла стажування в компанії, де мені працювати із соцмережами, джобконсультант почав висувати умови, на скільки мене можна взяти і гарантія працевлаштування. І якщо закон дозволяє 2-3 місяці, він наполіг по телефону з роботодавцем на 2 тижні. А вже за кілька днів почав тиснути на роботодавця, щоб стажування скоротилося до 3-5 днів. Роботодавець мені передзвонив з вибаченням, що не може на таких умовах мене брати. І взагалі джобконсультант “хамло”, як ти його так довго терпиш.
- У листі я нагадала, чому я тут, у Данії. Тому, що в моїй країні – війна, і саме Україна як щит захищає всю Європу і Данію зокрема, щоб у вас була безпека і спокій. Тому, що я довірилася уряду Данії, який оголосив у спеціальному інтеграційному законі про надання прихистку для українців. І джобконсультант є представником державних органів. І дуже прикро, що саме через непрофесійні дії однієї людини може скластися враження про всю систему Данії.
Лист зі скаргою відправила у четвер вночі. У п’ятницю зранку вже мені передзвонила директорка джобцентру. Зворотна комунікація в дії.
Тричі вибачилися. Прибрали джобконсультанта. Запросили на чергову зустріч, щоб шукати спільні рішення.
Одразу почав дзвонити джобконсультант – але мені було не цікаво слухати, що він хотів сказати.
Що мені дало сили діяти саме так?
- Почуття власної гідності. Це найсерйозніша опора, яка тільки є.
Якщо відчуваєш, що після розмови з людиною з державних органів якось гадєнько – ось це воно. Так, ти не одразу можеш відреагувати (мені знадобилося більш як два місяці). І можливо, не на все є сил і ресурси реагувати. Або в обмін на мовчанку ти отримаєш якесь благо. Кожне рішення – правильне.
Моїм рішенням було захистити себе. Навіть якщо я зараз у вразливому становищі - Фінансова незалежність – це важливий чинник. Я оцінила свої фінансові спроможності, можливість самостійно вирішувати – де мені бути й що мені робити. Я зрозуміла, що в будь-який момент я можу сказати: годі! Годі мені розказувати, на що я здатна, а на що ні.
- Я пройшла трансформацію – окей, я спробую щось нове у своєму житті. І розмови з багатьма українцями й українками в Данії мені були дуже помічні й підтримуючі.
Було навіть цікаво розпочати роботу, яка мені непритаманна.
І це звільнило мене від тиску “я мушу”, а відкрило опцію “щось новеньке – як цікаво”.
Як результат – я маю простір діяти самостійно наступні два тижні. Я маю право повернути собі стажування на 2-3 місяці, а в окремих випадках – до 6 місяців, якщо буде видно прогрес. Так, згідно із законом я зобов’язана вже працювати, але “ми спробуємо знайти оптимальне рішення для нас усіх” (с).
І вишенька на торті.
Коли я пройшла всі кола пекла… мені зателефонували зі школи, куди я ходила на співбесіду на посаду вчительки для українських дітей (цю роботу я знайшла сама – без джобцентру), і запросили мене на роботу (чим не опція спробувати щось нове?).
Ці кроки не даються мені просто. Багато болю, зовнішнього тиску і внутрішніх діалогів.
Я ще проживаю цей досвід. І мабуть, я буду вдячна за це… колись. Але зараз мені треба відпочити.
Чи я погодилася на роботу в школі? Про це розкажу трохи пізніше. Далі буде.
Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі
Залишити відповідь