«Ця виставка схожа на книгу — її треба читати». Так охарактеризував куратор львівського Арт-центру «Дзиґа» Влодко Кауфман виставку «Херсон inside/outside», створену херсонськими митцями «Майстерні Артивізму». Вона ще помандрує Україною, але стартувала саме у Львові, де експонується у галереї «Дзиґа» з 2 по 18 вересня.
Тут практично немає якихось картин, скульптур, інсталяцій або ще якихось матеріальних мистецьких речей, які ми звикли споглядати на художніх виставках — лише величезні шпалери із зображеннями, які супроводжують історії херсонців. І саме історія людини виходить на перший план, через неї ти розумієш і відчуваєш образи або символи, надихаєшся силою духу митців, і звичні речі набувають нових сенсів. Вбивча сатира і нестихаючий біль, невмирущі надії та первісні страхи, яскраві спогади й похмуре сьогодення — з цієї мозаїки візій і почуттів постає нескорений Херсон.
Насправді ж все матеріальне існує — але розкидане чи не по всій Європі, як і самі херсонці. Хтось залишився в окупованому місті, хтось попри відсутність «зелених коридорів» ризикнув залишити рідний дім і тимчасово оселився у вільних українських містах Києві, Львові, Мукачеві, Одесі, Тернополі або за кордоном… Зібрала докупи 27 херсонських митців, які творять в окупації та еміграції, Олена Афанасьєва, керівниця Центру культурного розвитку «Тотем», у надрах якого напередодні повномасштабної війни (на початку 2022 року) і народилася «Майстерня Артивізму».
«Це не виставка картин, це не про «звичайне» мистецтво. Це про мистецтво діалогу, який ведемо на кордоні між вільною Україною і окупованою землею, між зрозумілим висловлюванням і нервовим зривом, між мистецтвом і спробами його знищити».
Так характеризує результат роботи “Майстерні” кураторка виставки «Херсон inside/outside» Олена Афанасьєва, завдяки нестримній енергії якої ця експозиція й побачила світ.
А ще пані Олена зізнається, що цієї виставки взагалі не мало бути. Тобто вона була б — але інша. Ще на початку року розробляли плани, що митці разом із громадськими активістами «Майстерні Артивізму» створюватимуть різні культурні та соціальні акції для Херсона — мурали, флешмоби, перформанси, вуличні скульптури, виставки та вистави.
«Як це працює? Дуже просто, — пояснює кураторка. — Наприклад, екологічна організація хоче привернути увагу до проблем, пов’язаних з забрудненням водойм. І разом з художниками активісти створюють у місті мурал — власне, саме такий ми і створили на моїй вулиці Морській в Херсоні, я по ньому дуже сумую. І таких акцій можна було зробити багато… За рік ми б зробили для Херсона багато яскравого і корисного. А в кінці планували зібрати все це в одну виставку і показати кращі практики арт-активізму. Ми вже зібрали анкети і обрали учасників «Майстерні»…
Але усі плани були зруйновані. Місяць шоку і цілковитої тиші у соцмережах, коли спілкування зводилося до: «Як ви? – Живі. – Орки є? – Так, за вікном. – Бахкає? – Так…» Війна розкидала херсонців по містах і країнах. Дехто залишився в окупованому місті, дехто виїхав з п’ятої спроби. Люди намагались якось збирати себе і своє життя наново і зрозуміли, що без херсонської «тусовки» це буде важко. Навіть злість з’явилася: невже якісь орки справді зруйнують життя херсонців? Зупинять веселу, іронічну, самобутню, невгамовну «тусу», відому не лише в Україні, а й у Європі й у світі? Якщо вони втратять себе, свій творчий голос, то це означатиме, що загарбники перемогли. Допустити цього не можна! Так і прийшло розуміння «культурного фронту».
Потім виникло і питання, як той «культурний фронт» тримати? Збиралися онлайн – спочатку лише ті, хто у безпеці. Потім долучилися ті, хто залишився в Херсоні, попри відсутність зв’язку знаходили інтернет. І почали говорити — спочатку просто про те, хто де, хто чим живе і чим хоче поділитися. Потім почали шукати спільне — те, що всіх об’єднує попри відстань. Так виникли «творчі завдання» — наприклад, знайти у своїй «тривожній валізці» щось таке, що було взяте на згадку про дім. Або намалювати план свого тимчасового житла. Або розказати історію і зробити ілюстрацію. Слова, образи й сенси приходили поступово, і саме з них і вдалося зібрали виставку.
2. ДВЕРІ. Артур Сумароков, Литва: «Про будинок, який я залишив в Херсоні, нагадує лише уламок дверей від квартири, він відламався за день до моєї евакуації. Довго розмірковуючи, що взяти з собою в дорогу на згадку, я чисто інтуїтивно схопив цей фрагмент дверей, який в цьому проєкті вбудований в чужий міський простір Клайпеди».
Зрозуміло, що попри щастя спілкування кожен творчий крок давався непросто. Олена Афанасьєва поділилася своїми найболючішими відчуттями тих днів, коли народжувалася концепція виставки:
«Найскладніше — це коли у тебе свої проблеми, коли втрачаєш рідних, коли твій світ руйнується – а тобі треба виходити в онлайн, говорити, придумувати завдання, обговорювати творчі плани… Тобі хочеться вити від болю, а показувати цього не можна, бо у всіх свій біль. Було складно, але принципово важливо не перетворитися на «жилетку» для інших і не бідкатися самій, затиснути себе в кулак і працювати. Мені здається, це відчували і всі наші учасники та учасниці — що ми тут не просто новинами обмінюємося і не свої травми обговорюємо, а робимо щось більше».
Як виявилося, війна дуже змінила людей та вплинула на їхню творчість. Пані кураторка навіть дослідила ці зміни та виділила три пласти митців, що по-різному відреагували на події, які перевернули їхні життя. Перший, найбільш видимий — це саме арт-активізм: постери, картини, акції, викликані військовою агресією росії. Свої рефлексії на події, напряму пов’язані з війною та окупацією, робив майже кожен митець — у власній техніці й манері. Другий пласт — це тонкіший рівень: коли змінилася сама творчість. Наприклад, в Херсоні одна художниця, яка до війни була ближча до реалістичного живопису, раптом створила справжній концептуальний проєкт на основі листування. І третій пласт — це автори, що пережили стрес, який надовго відключив їхні «творчі м’язи», і які лише через кілька місяців почали повертатися до творчості. Вони малюють те саме, що й до війни — натюрморти, портрети, щось досить просте, але зараз це робиться для того, щоб нагадати собі, хто я є, щоб сказати собі: «Я — художник». Це потреба у відновленні, у самоідентифікації.
Звернула увагу Олена Афанасьєва і на одну цікаву закономірність, яку назвала «феноменом блокпоста». Коли ти в окупації, то творчість «відключається». Але варто лише перетнути наш український блокпост — все повертається:
«Я на якомусь фізіологічному рівні відчула, що творчість = свобода. Може, колись буде час і сили більш глибоко дослідити цей феномен. З огляду на «феномен блокпосту», для мене зараз справжніми героями є митці, які досі перебувають у тимчасовій окупації в Херсоні — і продовжують творити. А такі є».
На жаль, не всі херсонці, які б хотіли на власні очі побачити виставку «Херсон inside/outside», змогли прийти на її відкриття. Були ті, хто зараз перебуває у Львові чи неподалік. З авторів, чиї роботи є на виставці, — Анна Грохольська й Олександр Танасюк.
А ще до спільноти приєднався херсонський активіст Костянтин Капошилін із власним проєктом «Викрадений син» на підтримку українського воїна Херсона Андрія Горшкова. Його окупанти викрали в березні 2022 року. Мати Андрія нічого не знає про долю свого сина вже більше півтори сотні днів. Його фото та історія також є на виставці у Львові, бо це теж є арт-активізмом.
І саме з цим фото на підтримку українського воїна 5 вересня проходила акція біля входу до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Херсонський проєкт львів’ян зацікавив, людей було дуже багато, в день відкриття пані Олені довелося тричі проводити екскурсії виставкою. І слова: «Я прийду ще раз, коли буде менше людей», — були для кураторки найкращим компліментом.
І ще один невеличкий акцент, який справив враження — делікатність львів’ян, які, говорячи про війну, наголошують, що не можуть повною мірою усвідомити херсонський досвід окупації, адже не пережили його. До речі вони, помітили в собі ще й «синдром вцілілого».
«Саме у Львові я дуже гостро відчула, наскільки ми одна країна — сильна, єдина, з єдиною (хоча й різноманітною) культурою», — підсумовує свої перші враження Олена Афанасьєва.
P.S. До 18 вересня виставка «Херсон inside/outside» експонується у галереї «Дзиґа» (Львів, вул. Вірменська, 35). Далі по маршруту: Вінниця, Одеса, Київ.
Фото «Майстерня Артивізму»
Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі
Залишити відповідь