Нововоронцовку називають форпостом, оскільки вона розташована на півночі Херсонської області близько до лінії фронту. Російські військові не дісталися самого селища, проте частина громади наразі під окупацією.
Волонтер Дмитро Бурлай щодня інформує про ситуацію в Нововоронцовській громаді. До війни він був активним громадським діячем, а після початку вторгнення знайомі почали дзвонити, питати Дмитра, як справи в громаді. Коли дзвінків ставало все більше, він вирішив щодня описувати ситуацію в громаді на сторінці у Facebook.
“Завдяки цим повідомленням ми запобігаємо панічним настроям, негативним емоціям, які можуть виникнути в людей за відсутності інформації.. Особливо це важливо для людей, які проживають у зоні окупації, їм там реально тяжко, їх там постійно обстрілюють, ще й під боком ходять окупанти. Люди не знають, що від них очікувати, на них морально тиснуть, розповідають, що “Україна вас кинула”, “ЗСУ вас обстрілює”, “ми тут надовго” і в людей з’являється страх. Тому у своїх дописах намагаюся донести, що території окуповані тимчасово, що ЗСУ виб’ють окупантів”.
Як живуть мешканці Нововоронцовської громади
“Ми боялися, що нас можуть окупувати. Але ворог фактично зупинився за 4 кілометри від Нововоронцовки, ми опинилися у сірій зоні”, – розповідає пан Дмитро.
За його словами, селище неформально поділене на 5 мікрорайонів. Один із них найбільше потерпає від обстрілів, бо розташований найближче до окупованої зони. Там пошкоджене кожне друге подвір’я. Люди там і донині спускаються на ночівлю в бомбосховища, щоб убезпечити себе. Але зараз обстріли долітають і до інших частин селища.
“Під час обстрілів є поранені. Переважно – це осколкові поранення саме від снарядів. За словами військових фахівців, нас також обстрілювали фосфорними снарядами. В окупованих селах росіяни займаються мародерством, віджимають автомобілі, виносять меблі, знімають сонячні панелі з дахів, усе вивозять” – обурюється волонтер.
У Нововоронцовці люди фактично залишилися без роботи. Багато мешканців виїхали з громади. Залишилися ті, кому нема куди їхати, або немає коштів на виїзд, або ті, хто не хоче лишати свою домівку. Також не виїжджають волонтери та люди, які прагнуть допомагати пенсіонерам та незахищеним верствам населення.
“У Нововоронцовці проживало майже 6.5 тисячі людей, за нашими даними залишилось – 1.5 тисячі, з них 800 – пенсіонери. Наприклад, в Осокорівці залишилося десь 150 людей, хоча у селі до війни мешкало 3.5 тисячі. Любимівка – перший населений пункт, який захопили окупанти. Для нас це було неочікувано, бо ворог пішов не по трасі, а полями. Тож ворожа техніка в’їхала саме в це село, там, на мою думку, найтяжче і там залишилося десь 300 осіб. У більшості сіл – їх 25-50”, – каже пан Дмитро.
Якщо у будинок влучив снаряд, люди переселяються до своїх родичів, сусідів, односельців. Всі допомагають одне одному.
Окрім Нововоронцовської громади волонтери також опікуються жителями Новоолександрівської громади, бо раніше це був один район. Ситуація в окупованих селах у різних частинах цих громад відрізняється:
“Найтяжче у “степових” селах – Шевченківка, Хрещенівка, Любимівка, Миролюбівка, там немає світла з початку березня. Електрики намагалися виїхати на ремонт у Любимівку, але потрапили під обстріли, більше їх туди не пустили. Місцевих фактично не випускають за межі села, там тяжко з забезпеченням, люди виживають на своїх запасах. Є ще “берегові” села – Михайлівка, Гаврилівка, Новоолександрівка там окупанти дають перепустки на проїзд до Берислава, плюс подається електроенергія від сонячних батарей”.
Волонтери допомагають людям
Хоча у самій громаді тривають бойові дії, у селищі намагаються допомагати тим, хто залишився у громаді. А за можливістю – сусіднім громадам та переселенцям, що проживають не тільки у селищі, а й у найближчих населених пунктах, які під захистом ЗСУ. Для цього у Нововоронцовці працює потужний волонтерський центр, він нараховує близько 70 людей. З них 35 працюють разом з Дмитром, займаються пошуком всього необхідного для допомоги людям, часто вкладаючи власні кошти.
Окрім волонтерів є багато ініціативних людей: рибалки ловлять рибу і безкоштовно роздають її, хтось має корову і роздає жителям молоко, сметану, сир. Кожен допомагає чим може:
“Мене найбільше дивують пенсіонери. Як приклад, ми роздавали людям продукти, підійшов пенсіонер, я запитав, чи він бере допомогу в нас, пенсіонер каже: “Ні, хай допомога йде тому, кому потрібна, у мене є дві сітки картоплі, я завтра вам привезу”. Такі вчинки розривають серце.”
За словами пана Дмитра, зараз, на жаль, немає можливості допомагати населеним пунктам, що окуповані. У волонтерів є необхідна гуманітарна допомога: продукти, ліки, але окупанти перекрили всі можливі шляхи.
Також у громаді співпрацюють з іншими волонтерськими організаціями зі Львова, Івано-Франківщини та інших. Дописи Дмитра у Facebook допомагають розповсюджувати інформацію про потреби громади та знаходити необхідне:
“У нас був дефіцит лікарського препарату L-тироксин для людей з захворюванням щитоподібної залози. Через мої дописи зі мною зв’язався житель Польщі, він написав, що хоче придбати й передати нам ці ліки. І через 20 днів отримали посилку, де було 8 коробок препарату. Ми передали його лікарні й роздали людям. Коли таке відбувається – розумієш, що воно того варте.”
Бувало, волонтери, доставляючи продукти, потрапляли під обстріл, біля їх Центру ставалися вибухи. У деяких пошкоджені й навіть зруйновані будинки:
“Це все дуже тяжко морально, але ми обрали свій шлях і продовжуємо допомагати людям. І я впевнений, що наш волонтерський рух не припиниться після закінчення бойових дій. Ми вже зареєстрували свою громадську організацію. Ми не залишимо нашу громаду, не залишимо наших жителів сам на сам, будемо допомагати, отримувати гранти на відбудову наших територій. Хай там як, людське життя – найцінніше, але те, що зруйновано, – все відбудуємо і буде ще краще, ніж до війни!”
Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі
Залишити відповідь