З Литви до Херсонщини: дві “швидкі допомоги” вже рятують життя

Колись Велике князівство литовське простягалося до самого Чорного моря (свідком тих часів вважається башта Вітовта на Херсонщині). Сьогодні, у важкі часи, до наших південних просторів доходить волонтерська допомога від братів-литовців. Литва активно підтримує Україну у війні проти російських окупантів: надає військову техніку, гостинно приймає  біженців, першою офіційно визнала росію країною-терористом. І не лише на державному рівні відбуваються події — з перших днів нападу прості люди виходили на акції в підтримку України, пропонували  допомогу у великих і малих справах.

У липні Херсонщина отримала з Литви дві машини “швидкої допомоги”. Це вже п’ятий гуманітарний вантаж з балтійської держави. Загалом, за ці п’ять разів вдалося доставити для потреб військових і цивільних громадян 5 різних автівок. “За лаштунками” події керівниця херсонських громадських організацій “Культурний центр Україна — Литва” і “Громада литовців Херсонщини” Наталя Бімбірайте та численні волонтери двох дружніх країн.

Пані Наталя з 24 лютого отримувала від литовських друзів і партнерів багато пропозицій щодо допомоги, її активно запрошували до Литви. Але вона залишається в Україні, хоча багато часу зараз проводить у цій балтійській країні.

“Мене часто питають: “А чому ти не в Литві?”, — зізнається волонтерка і одразу дає відповідь. — А тому, що не можу. Від мене тут більше користі. Географічно перебуваю там, щоб мені за день було зручно доїхати з Литви в Україну або навпаки”.

Першу партію гуманітарної допомоги з Литви для Херсонщини отримали у березні, коли Наталя Бімбірайте була ще в окупації й тільки координувала дії волонтерів. Потім вона відстежувала ситуацію, вивчала потреби цивільних людей — які залишилися в окупації, які виїхали, які перебували в деокупованих громадах Херсонщини.

У квітні через численні обстріли цивільних об’єктів, житлових будинків, через пожежі, поранення виникла гостра потреба у машинах швидкої допомоги та пожежних автомобілях. Волонтерка та її литовські друзі отримали кілька заявок і почали шукати необхідне.

“Ми працюємо адресно, — пояснює пані Наталя. — Коли є потреба, шукаємо, пишемо офіційні листи, знаходимо можливості, все оформлюємо, супроводжуємо доставку. Допомога, яку ми отримуємо і передаємо в Україну, надходить не тільки від Литви і литовців — вона з різних країн світу, допомагають і данці, і японці. Працюємо  в першу чергу на Херсонщину. Були моменти, коли зовсім не було можливості передати щось в Херсонську область — тоді на Миколаївщину”.

Першочерговими були заявки від нацгвардії, яка базується в Миколаєві, та лікарні Нововоронцовської громади. Військова частина працює вздовж  лінії вогню на Херсонському напрямку, “швидка” конче потрібна для вивозу поранених. Нововоронцовка на момент отримання заявки була щойно деокупованою, але і на сьогодні ситуація практично не змінилася: громаду обстрілюють, постійні пожежі, мешканці часто отримують травми та поранення, іноді гинуть. Маса цивільних об’єктів там зруйнована, лікарня пошкоджена, багато медиків виїхало. І машина “швидкої” — це єдина можливість надавати людям допомогу і транспортувати їх у медичні установи на підконтрольні Україні території.

“Ми знаємо, що на цей час ці машини вже врятували багато життів. — констатує через три тижні після передачі Наталя Бімбірайте. — Ми багато разів не вірили, що все це вдасться вчасно. Але самовідданість людей, які прийшли на допомогу, приємно вражає”.

Перш ніж ці дві карети “швидкої допомоги” потрапили до тих, хто їх потребував, волонтерам і благодійникам довелося пройти довгий шлях. Автомобілі спецпризначення знайти не так просто, а ще потрібно було правильно все оформити. Увесь процес зайняв багато часу — з квітня по липень. На різних етапах до справи долучилося дуже багато людей.

Литовські партнери у пошуках машин “швидкої допомоги” зверталися до Міністерства охорони здоров’я Литви та залучили навіть канцлера Міністерства пані Юргітє Гребенковенє. Підключилася команда члена сейму Литовської республіки та міністра охорони навколишнього середовища Сімонаса Гентвіласа, його команда в особі трьох радниць – Реди Кнейзевічієне, Агне Єнчаускієне та Агне Паулаускієне супроводжувала увесь процес від самого початку і доклала максимум зусиль, щоб усе відбулося вчасно.

На заклик допомогти Херсонщині автівками “швидкої” відгукнулося самоуправління міста Неринга, там готові були передати дві машини. Муніципалітет Неринги надав гуманітарну допомогу –  машини швидкої допомоги Volkswagen Transporter, а Державна установа Центр первинної медико-санітарної допомоги Неринги — “швидку” Mercedes Benz. Автівки не нові, але дуже якісні. Деякий час зайняло оформлення — оскільки це майно громади, подання мало пройти через сесію, відповідні рішення є. Акти прийому-передачі підписали 21 липня.

Необхідно було знайти водіїв, які змогли б доставити машини до адресатів. І пані Наталя зібрала чудову команду волонтерів: до неї долучилися херсонська адвокатка Марина Єлисеєва, яка очолювала обласний центр надання безоплатної правової допомоги (зараз вона волонтерить у Миколаєві), Світлана Гаврилів зі Станіслава, котра евакуювала багато людей зі свого села і теж зараз займається допомогою людям на Миколаївщині та волонтер з Нововоронцовки Андрій Сілецький, він евакуював багато людей з сіл, які обстрілюються, і доставляє “гуманітарку” тим людям, які залишаються.

Поїздка була дуже насичена пригодами та подіями. Найперше, треба було в короткі терміни зробити техогляд і ремонт машин, бо вони деякий час не використовувалися. Українським волонтерам підставили плече і депутатська команда, і мер Неринги пан Дарюс Ясайтіс — вони знайшли компанію в Клайпеді ЗАО “Автопостас”, яка взялася за справу. Там черга на два тижні, а вирушати треба за два дні… Дізнавшись, що машини терміново треба привести до ладу, бо вони мають їхати в Україну, на війну, бізнесмени відсунули ту чергу та все зробили вчасно.

Вирушили в путь 22 липня. Машини розділилися, щоб зекономити час і забрати гуманітарні вантажі та не їхати порожніми: одна поїхала у Вільнюс, друга у Каунас. Литовські волонтери передали Україні багато вкрай потрібних речей. Організація Blue / Yellow for Ukraine, яка з 2014 року допомагає Сходу України, надала медичні засоби. Литовська організація “Допомога Півдню України” передала дуже потрібний на Херсонщині дрон, подушки та ковдри, а ще допомогла пальним і фінансовим забезпеченням всього процесу доставки “швидких” в Україну — це приблизно 1,5 тисячі євро. 

В Каунасі ноші передали — це теж дефіцит, вони потрібні й в цивільних лікарнях, і на фронті, в цьому нам дуже допоміг Гєдрюс Латакас. Допомагали не тільки організації, а й прості литовці —  Анна і Даріус Міляускаси. Аня українка, сама з Тягинської громади, вийшла заміж за литовця, живе у Литві й, звісно, обоє переймаються тим, що відбувається в Україні. Вони швидко назбирали все, що змогли — медикаменти та харчі, та попросили заїхати до них — добре, це було по дорозі.

“У першу чергу це болить тим, хто вважає себе пов’язаним з Херсонщиною, — розповідає Наталя Бімбірайте. — Хотілося б відзначити Вікторію Горбатенко. Її батько українець, мати литовка, народилася і перші кілька років Вікторія провела в Херсоні, а після розлучення батьків з мамою повернулася до Литви, де живе й досі. Але вона дуже любить Херсон і вважає себе херсонкою. Ми познайомилися, коли вона приїздила до батька в гості і шукала якісь історичні зв’язки Херсонщини з Литвою. Я возила її з друзями до вежі Вітовта, ми подружилися, потім вона підтримувала нашу експедицію і організацію у скрутні часи”.

Наступного ранку машини були вже в Україні, а 25-26 липня спецтранспорт надійшов до адресатів.

Але волонтери не спочивають на лаврах і працюють далі. Зараз у Литві вже ведуться переговори щодо пожежних машин, які дуже потрібні Херсонщині. Продовжиться пошук і “швидких допомог” — за підрахунками пані Наталі, їх зараз потрібно 5 штук. Насправді більше, але конче потрібні 5 — чотирьом деокупованим тергромадам Херсонщини й волонтерам, які евакуюють населення, цивільних людей з Херсона. Є черга лежачих хворих, для вивозу яких потрібен спеціальний транспорт, а його немає. “Будемо шукати й просити” — каже Наталя Бімбірайте і вчергове вирушає в дорогу…

P.S. Нехай не загубляться в історії імена тих людей, завдяки яким відбуваються справжні дива, які своїми діями та щедрістю наближають нас до перемоги. Всім тим, хто переймається бідами України, багато часу витрачає на пошуки правдивої інформації, збирає фінанси, купує потрібне та збирає пожертви, — щирі слова вдячності та низький уклін за допомогу та підтримку!

Канцлеру Міністерства охорони здоров’я Литви пані Юргітє Гребенковенє.

Члену сейму Литовської республіки та Міністру охорони навколишнього середовища Сімонасу Гентвіласу та його радницям Реді Кнейзевічієне (керівниці громадської організації Tvari idėja), Агне Енчаускієне та Агне Паулаускієне.

Депутатам та радникам муніципалітету Неринги й особисто меру Дарюсу Ясайтісу, а також директору адміністрації муніципалітету Неринги Егідіюсу Шаклісу, заступниці начальника відділу бюджету та управління майном муніципальної адміністрації Неринги Айні Киселієнє.

Державній установі Центр первинної медико-санітарної допомоги Неринги й особисто адвокатці Еріці Ляуксмінє, соціальному працівнику сестринської та паліативної допомоги та відділення нерингського центру первинної медико-санітарної допомоги державної установи Овідіюсу Гаку.

Литовській партнерській організації AID for Southern Ukraine («Допомога Півдню України»), особливо Вікторії Горбатенко, Лаурінасу Максвітісу, Витенісу Даубарасу, Єугеніюсу Пейкштенісу.

Волонтерській організації Blue / Yellow for Ukraine.

Всім знайомим і незнайомим благодійникам з різних країн світу, які збирають необхідну допомогу і невтомно підтримують фінансово.

Невтомним волонтерам Марині Єлисеєвій, Андрію Селецькому, Світлані Гаврилів.