Сергій Данилов про окуповану Херсонщину

Сергій Данилов про окуповану Херсонщину

Іван БагрянийІван Багряний
Іван Багряний

Заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов давно не випускає з поля зору Херсонщину. Тож  розмова з відомим експертом точилася навколо нашого регіону — про окупацію та звільнення Херсона, про проблеми, які принесли людям окупанти, про те, що на Херсонщині залишилися наші люди, за яких треба битися і яким треба допомагати.

Про підтримку жителів 

Про Херсон та херсонців зараз не говорить і не пише хіба що лінивий. І якщо одна частина вважає херсонців героями, які своїми акціями протесту довели свою позицію щодо “руського миру”, то інша “розганяє зраду”, звинувачуючи в колабораціонізмі чи не кожного, хто залишається в окупації.

Експерта обурює сама ситуація: херсонців ставлять у позицію, коли вони мусять виправдовуватися. При тому, що медіапростір наповнений інформацією про мирний спротив, про партизанів, про листівки, про шок, який окупанти отримали, коли зайшли в Херсон. Пан Сергій чує в цих звинуваченнях ті ж самі нотки, ту ж риторику, що лунала у 2014 році, тільки “зрадниками” називають вже не кримчан, не мешканців Донеччини, а херсонців. Також він вважає, що публікація деяких дописів є чимось більшим, ніж фіксація поглядів, можливо, це тестування громадської думки. Тому різку й однозначну реакцію спільноти на такі публікації вважає за добрий знак.

“У загальноукраїнській суспільній думці є усвідомлення Херсонщини як невід’ємної частини нашого спільного цілого тіла — держави, народу, людей і території, — що дуже важливо. Є образ Херсонщини як регіону. Мені здається, дуже важливо інвестувати далі не тільки в кавуни (але й в кавуни теж), не тільки в Станіслав і Кручі, в Олешківські піски, а тепер і в людей теж — тих, які, власне, й роблять образ регіону таким опуклим, зрозумілим і рідним”.

Про Лагуту й Кіма

Сергій Данилов вважає, що у військово-політичного керівництва країни з’явилося розуміння важливості півдня, Херсонщини як для держави, так і для своїх перспектив, зокрема, електоральних. Ніхто не пробачить, якщо Херсонщина залишиться окупованою, і відповідальність за це має хтось понести.

Геннадію Лагуті зараз херсонці закидають і повну неготовність області до війни, і його втечу та бездіяльність, і довге мовчання. Пан Сергій також відмічає, що організовані ним за декілька тижнів до нападу зум-конференції з громадами по теробороні відбувалися під заспокійливі запевнення Херсонської ОДА і міськради, мовляв, усе підготовлено — у той час інші били в набат і казали, що все провалено. 24 лютого стало зрозуміло, насправді абсолютно нічого не було готово, і за це хтось має відповідати.

Ситуацію з останнім очільником області експерт вважає якимось чином пов’язаною зі статусом і позиціонуванням його колишнього шефа — мера Херсона Колихаєва, позицію якого вбачає досить сумнівною. І порівняння голів обласних військово-цивільних адміністрацій двох сусідніх областей, Херсонської (Лагути) та Миколаївської (Кіма), напрошувалося само собою.

Жива, проста комунікація Кіма була дуже важливою. І хоча Сергій Данилов стверджує, що далеко не всі його відео відповідали дійсності, вони виявилися корисними: небезпеки наземного прориву для Миколаєва вже немає. По-друге, ця людина спроможна організувати адміністративний процес.

“Як розповідає генерал Марченко, він реально брався за те, як допомогти силам оборони облаштовувати організовувати оборону. І цей приклад Кіма був певним зразком для багатьох, далеко не всіх, але багатьох на Херсонщині і в Херсоні”.

Про мера Ігоря Колихаєва й можливість його домовленостей з окупантами

У тому, що певні домовленості між чинним мером і окупантами є, Сергій Данилов сумнівів не має. З одного боку – Колихаєв свідчив про відмову підписувати папери про передачу ключів, і це, найімовірніше, правда. З іншого – він не відмовився від комунікації з окупантами, врахування їхніх інтересів і вибудовував ситуацію так, щоб, перш за все, зберегти свій бізнес.

“Думаю, що бізнес для нього головне, а не Херсон. Його поля засіяні, і побачимо, як пройдуть жнива, куди це зерно піде і за якою ціною — це, власне, і буде індикатор, чи правда його викрали, чи ні”.

Про неготовність бомбосховищ

Є багато нарікань на карту бомбосховищ області, створену за півроку до війни, туди внесли замкнені захаращені підвали, зовсім не підготовлені до захисту людей. Але Сергій Данилов радить так жорстко не засуджувати той проєкт, бо знає деталі цієї справи.

Розробники мапи орієнтувалися на офіційні дані. І хоча вони розуміли, що частина інформації некоректна, намагалися привернути до проблеми увагу. Самостійно перевірити сотні укриттів декілька людей не могли фізично, особливо, якщо влада не пускає, або якщо це все закрито і невідомо в кого ключ. Цей проєкт створення карти укриттів ініціювали в USAID, а після візиту до Херсона восени минулого року взялися за голову. Вони тоді зверталися і до Лагути, і до Колихаєва, намагалися достукатися…

Про зв’язок як предмет життєвої необхідності

Сергій Данилов вважає зв’язок, від якого росіяни відрізають мешканців окупованої Херсонщини, предметом життєвої необхідності. Не першої, а  життєвої! Бо це не тільки персональні контакти й величезна потреба знати, що відбувається з колом твого спілкування, а й доступ до інформації, до адміністративних і банківських послуг.

Коли росіяни стикаються на блокпостах з нашими електронними документами, вони отримують культурний шок. Ми ж маємо свою “цифрову державу”. Сам пан Сергій досить скептично ставиться до Дії через недосконалість проєкту з точки зору безпеки, але вважає, він реально відкриває нові можливості, яких близько немає ані в Росії, ані в багатьох європейських державах.

І добре, що Приватбанк свого часу відреагував на відключення росіянами зв’язку, дав доступ до карток через ВПН і без підтвердження по смс, хоч і зі зменшенням рівня захисту, але українська банківська система продовжила функціонувати. Доступ до адміністративних послуг, звичайно, значно складніший, реєстри закриті, але Дія навіть в оффлайн режимі може існувати.

Після відключення росіянами українського зв’язку на Херсонщині люди з кола знайомих експерта фактично всі поставили ВПН. І, навіть користуючись інтернетом через Крим, який йде через роскомнадзор, вони мають доступ і до телеграм-каналів, і до Фейсбуку, деякі навіть примудряються через ВПН дивитися “Єдиний марафон” (хоча це сумнівне задоволення як з технічної точки зору, бо ВПН гальмує відеопотік, так і з точки зору доступу до об’єктивної інформації, бо Марафон не є зразком інформаційного мовлення).

Що далі? Сергій Данилов прогнозує, що росіяни намагатимуться ускладнити отримання сім-карт без реєстрації. Ромська громада дуже швидко зметикувала: взяли по максимуму на свої паспорти російські сім-карти, потім продавали охочим трішки дорожче, забезпечивши багатьом людям анонімність. Розширивши мережу на захопленому росіянами обладнанні Київстару, окупанти вимушені привозити своїх фахівців з Криму та Росії. Насправді вони мають велику проблему зі шлюзами, з маршрутизацією трафіку. А з оптоволокном, прокладеним на Крим, постійно трапляються якісь негаразди, чомусь його перебивають — кажуть, це “херсонська земля провалює кабель”.

Про готовність чи неготовність херсонців отримувати російську пенсію

Через захоплення Херсонського відділення Укрпошти багатьох пенсіонерів, які отримували пенсії готівкою, окупанти поставили на межу виживання. Експерт наводить випадок, про який розповів журналіст Олег Батурін — про ймовірну смерть від голоду жінки пенсійного віку в Новій Каховці. Зараз очевидці підтверджують величезні черги до так званого пенсійного фонду в Херсоні.

“Ці люди, безперечно, будуть брати пенсії, — стверджує Сергій Данилов. — В них немає виходу. В цій ситуації окупант зобов’язаний забезпечувати принаймні мінімальні потреби людей. Інша справа, що вони маніпулюють, вони не забезпечують, вони це подають як переоформлення, вони це прив’язують до отримання російського паспорту і фактично шантажують заручників, тобто пенсіонерів, особливо тих, хто залишився без готівки. Вони зараз активно працюють з мінялами, з валютниками, так званими “обнальщиками”, щоб збільшити відсоток, щоб ускладнити отримання готівки з карти. Це все для того, щоб примусити, по-перше, оформляти російський паспорт, по-друге – йти в безвихідній ситуації до цього пенсійного фонду отримувати російську пенсію”.

Про сенс росіянам “витрачатися” і роздавати по 10 тисяч рублів допомоги медикам

Експерт не вважає ці гроші якимись колосальними сумами (навіть менше “мінімалки”), але цими діями окупанти намагаються подолати спротив і змінити інституційну ситуацію. Бо, по-перше, за ці 10 тисяч вони тепер вимагають, щоб люди брали російський паспорт. По-друге, хочуть перетягнути на свій бік осіб, до яких дослухається громада. Подив викликає лише те, що за це взялися так пізно. Та й з ресурсами в них явно погано, раз пропонують лише по 10 тисяч рублів — зарплатами українських лікарів первинної ланки вони були дуже здивовані. Плюс, з огляду на епідеміологічну ситуацію, лікарня для них дуже важлива. До того ж зараз створюються фактично дві паралельних медичних системи — військова, яка також буде обслуговувати “гауляйтерів”, і цивільна. Себе вони нашій медицині не довіряють.

Про те, чи відбудеться на Херсонщині навчання за російськими програмами

Відкриття шкіл, в яких навчатимуть за російськими програмами, Сергій Данилов вважає дуже малоймовірним — хіба що “для картинки” якийсь показовий клас може відкритися. Окупанти хотіли б запустити російський освітній процес, але знайшли замало “колаборантських” директорів шкіл. І не факт, що педколективи підуть за своїми директорами, абсолютна більшість вчителів не погоджується співпрацювати. До половини дітей в самому Херсоні виїхали, вчителі виїхали, директори виїхали. Експерт знає про факт привезення чи то з Криму, чи то з Росії трьох вчительок, можливо, згодом ще когось привезуть — “такий собі 1945-й рік на Львівщині, на Галичині, коли совєти теж присилали вчительок з Тамбова, з Рязані”. За наявності Інтернету було б повноцінне онлайн навчання, але зараз насправді ніхто не розуміє, що відбуватиметься у школах.

Про те, чому колаборанти на початку окупації відхрещувалися від співпраці з росіянами

Сергій Данілов вірить у версію, що Сальдо не дуже хотів йти у “гауляйтери”, що його, найвірогідніше, примусили.

“Він же не зовсім дурний, на відміну від Стремоусова, — вважає експерт, — мені здається, він хотів “зіскочити”. Від нього ж і власна партія відхрестилася, і багато його знайомих, запеклих корупціонерів і бандитів. Він відчував соціальний вакуум навіть в своєму звичному середовищі, на яке він розраховував, і настрої на Херсонщині він бачить”.

Недарма ж після появи на “комітеті спасіння” Сальдо зник з публічного простору на 3 тижні. Можливо, він у цей час був у Криму (ці чутки не підтверджені), можливо, намагався втекти, бо не виконав поставленого окупантами завдання — набрати весь апарат, щоб створити враження легітимної влади, яка повноцінно функціонує.

“Я думаю, що йому ставили завдання, він намагався від нього втекти. І вони ж хотіли якихось притомних людей, ну не Стремоусова ж. Стремоусов — це ж від безвиході. В мене таке враження, що це все результат суспільного осуду колаборації і дуже брутальних дій самої російської влади, які не залишали вибору тим, хто до 24 лютого в принципі не виключав для себе такої можливості”.

Аналогічна історія і з Семенчевим, який відпирався, а потім виявилося, що він став “головним рейдером” (керівником “фонду майна”).

Зараз вони всі дуже бояться за своє життя, вони знають, що їм рано чи пізно прийде покарання, чи від партизанів, чи від українського суду — в цьому пан Сергій навіть сумнівів не має. Тому їх охороняють, тому вони переховуються і не з’являються в публічному просторі, тому вони дуже обмежені в контактах. “У цьому сенсі, вони адекватно оцінюють свій стан,” – підсумовує експерт.

Про те, чим відрізняється ситуація на Херсонщині від Донбасу або Криму

Експерт вважає: велику різницю дало поєднання трьох факторів. Перший —  за останніх 5 років ми пройшли величезний шлях вперед, це стосується і будівництва нації, і інституційного розвитку, і матеріального. Недаремно ж російські окупанти дивуються, що ми живемо добре, і знищують щось як помсту за те, що ми живемо краще за них.

Другий чинник — Україна тоді була слабкою державою, а зараз і армія з’явилася, і супутні структури, і голос громади звучить, є децентралізація, інвестиції. Люди гроші заробили й завдяки безвізу поїздили по світу.

“Оця свобода, зміни в уявленні про світ і про себе в світі, впевненість з’явилася, – все обумовило те, що коли руські прийшли на Херсонщину, вони зустріли цей опір”.

Третій фактор — справжня віра росіян в те, що вони “асвабадітєлі”, і їхня впевненість дисонувала з нашим баченням їхньої суті.

“Наші громадяни, навіть в селах з ними стикаючись, розуміли, наскільки вони вторинні, неадекватні, про якихось фашистів розповідають. Те, що вони програли інформаційну війну і прийшли зі своєю пропагандою, як вірою, до нас, дуже  вплинуло на багатьох — навіть на тих, хто мав проросійські погляди: стоп, це не ті росіяни, яких ми хотіли, це якісь неадеквати прийшли”.

Про перспективи звільнення Херсона

Херсон буде звільнений — у цьому Сергій Данилов сумнівів не має. А от відповідати на питання “коли?” відмовляється завжди.

Коли? Тоді, коли будуть накопичені відповідні сили і засоби армії. І армія України виконає свою роботу, вона спроможна її виконати – снаряди хай підвезуть. Як тільки – так одразу. Ніхто чекати якихось дат не буде”.

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

69

Подiлитися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Схожi новини